| СМЕРТЕЛЬНІ НАПАДИ ТОЛЕРАНТНОСТІ, або ПАСИ, ПАСИ... |
[грудень. 20-е, 2009|11:42 am] |
Дуже часто чоловік, пораючись вранці в кухні, забуває, що не треба гримати посудом, коли в хаті ще хтось спить, і гримає... Гість, галичький пан, прочовгавши в кухню, де порався чоловік, готуючи пану снІдання, став дуже голосно щось говорити своїм пронизливим менторським тоном і сміятися своїм саркастичним зверхнім сміхом... Я ще спала, доки мене не дістали цей голос і цей сміх. До того ж Чарлі, мабуть злякавшись безцеремонного галичького пана, всією тушею почав битися об мої двері і таки відчинив їх. Що мене "прокинуло" остаточно. ...Та ось пан поснідав і пішов у кімнату, в якій зупинився, відпочити. В нас кажуть – шоб сало зав’язалося, не знаю, як каже галичьке паньство. Тим часом у кухню зайшла я, чоловік обернувся від мікрохвильовки й приклав палець до вуст: ша! ...Ненароком впустила мідну джезву на підлогу і так само ненароком ввімкнула гучну музику.
...Вже й не пам’ятаю, хто, не інакше як найзапопадливіший у світі космополіт Іван Драч (ой, ви бачили на фотках - я, за посиланнями у higher_caps, - бачила, чий ЖЖ - не пам'ятаю, - як смішно Драч надів оцю єврейську шапочку, супроводжуючи Ющенка в Одесі в синагозі. Ющенко цю шапочку надіває вже віртуозно!:)) сказав у смертельному нападі толерантності: "Треба зробити так, щоб на Вкраїні жилося росіянину краще ніж в Росії, а єврею, – краще ніж в Ізраїлі!"
Де гостинність переважає над самоповагою, там, врешті-решт, у хаті починає панувати приходько. Українцям нав'язали і штучно підтримують комплекс вини та меншовартості, щоб у їхній поведінці ніколи не перевелися запопадливість і гіпертрофоване плазуваннями перед чужим та не прокинулася самоповага.
«Паси, паси...» - не знаю, що це означає, але запам’ятала ці слова ще з листування Лесі Українки й Ольги Кобилянської. Думаю, це означає щось інтимне й приємне. Саме такими пасами обмінювалися чоловік і галичький пан. Добре, що я різкими хльосткими вібраціями зруйнувала цю ідилію, і гість стушувавшись хутенько подався на форум, куди його, власне, ніхто не просив, але ж він – галичький пан... |
|
|